Заповіт (Testamento)

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.


Cuando me muera dadme tierra
en mi querida y dulce Ucrania,
Desde un montículo en el llano
Oteará el mundo mi alta lápida,
Así la estepa en prados infinita,
Del ronco Dniéper la honda orilla,
En mis ojos tendré y en mis oídos
Sus líquidos rugidos.


Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сiм'ї великій,
В сiм'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.


Dadme a mí tierra y levantaos,
Vuestras cadenas id rompiendo,
Mojad en sangre de ogros déspotas
La libertad que gane el Pueblo,
Y en esa nueva y proverbial familia,
Libres gozando juntos de la vida,
Con suave acento y voz de miel
Nombradme a mí también.